Анатомічна картографія

Як ви ставитесь до географічних карт? В мене до них досить тремтливе відношення. Хоча б тому, що в ранньому дитинстві над моїм ліжечком висіла велика політична карта світу (я так розумію, що треба було чимось заліпити дірку на шпалерах). І довгими обідніми годинами, коли всім дітям чомусь зовсім не спиться, і вони нудяться в очікуванні закінчення тієї ненависної “тихої години” я лежала  і вивчала чудернацькі візерунки, які складалися із різнобарвних клаптиків, що означали різні країни. Тоді найбільшим клаптем був СРСР, рожева пляма якого займала майже усю верхню частину покресленого меридіанами плакату, і я уявляла що за люди живуть у Ханти-Мансійську і як довго слід добиратись Петропавловська-Камчатського, в якому, як казали по радіо, завжди було опівночі. Сполучені Штати дивували мене рівними кордонами між своїми штатами, ніби якийсь кравець нарізав їх по вправно зробленій викрійці. Я часто промовляла дивні назви заморських країн і їх столиць, водила пальцем, виводячи маршрути із Києва морем і суходолом. Коли я пішла в перший клас, вчителька, коли ми вчили букву Д, запитала нас, які міста ми знаємо, що починаються на цю літеру. І поміж Донецьком та Дніпропетровськом я впевнено висунула свою версію – Дар-ес-Салам. Судячи з виразу обличчя вчительки вона була не в курсі, де це – і я їй чемно пояснила – що це столиця Танзанії, одразу біля Мозамбіку. Коли ми дійшли до географії – то політична картина світу для мене видавалась такою старою знайомою, що незрозуміло було, нащо про неї стільки говорити.  Ну принаймні докладати зусиль для її опанування точно не було потрібно.

Завдяки наводці Леоніда Горобця, мого колеги-орнітолога з кафедри зоології, моя колекція поповнилася кількома географічними експонатами, які неодмінно слід виставити на фАнатомчіний загал.

Верхній ряд – ілюстрації до різних розділів анатомії, зроблені для Колорадскього університету. Назви придумалися самі:-)

У нижньому ряді – картини художника Фернандо Вінсенте, який судячи з його блогу, зовсім небайдужий до анатомії.

А й справді, вивчення анатомії – як відкриття нових земель, чим більше читаєш, тим повніша картина власної світобудови формується.

Купила мама коника…

Image

Як ви вважаєте, якщо дитина буде гратись такими іграшками – чи буде вона потім жахатись всього, що повязано з людськими нутрощами? А може вона краще буде розуміти, чому слід бути обережним ганяючи велосипеда чи залізаючи на дерево? Усвідомить, що саме може в ній зламатись? Можливо наш страх зазирнути усередину повязаний з табуйованістю цієї теми з дитинства?

На ваш фАнатомічний розсуд колекція фАнатомічних іграшок, які доволять зрозуміти, з чого зроблені коники, навіть якщо вони без ноги:-)

Анатомічна скульптура

Image

Сьогодні в нас такий собі фАнатомічний квест – проїдься різними містами світу і збери тіло з його частин, представлених у вигляді пам’ятників. Як бачимо, анатомічні об’єкти бентежать скульпторів, надихаючи на створення оригінальних витворів сучасного мистецтва. Отже, рейтинг анатомічних скульптур, по мірі знаходження мною “пам’ятних” частин тіла:

  1.   1,3 метровий зуб в пропорції 100 до 1 можна знайти в м.Чита, очевидно неподалік стоматологічної клініки – бо не спаплюжений карієсом.
  2. 12-метровий великий  палець (а не той, що ви спершу подумали) створений Сезаром Бальдачіні (той самий, на честь якого кінонагорода Сезара) “сховався” у Парижі в кварталі Ля Дефанс
  3. 10-метрове око із скловолокна автора Тоні Тассета споглядає за перехожими у Чікаго в діловому районі Loop.
  4. Гранітне серце шукаємо на Уральщині у м.Перм – точнісінько біля інституту серця.
  5. Наступити на мозок можна у чудовому містечку Потсдамі неподалік від Берліну – бронзові мізки там валяються просто на бруківці біля вежі Ейнштейна.
  6. Ну і на останок – влучна 5-метрова нога футболіста Уве Зеллера чекає на вас на стадіоні Арена в фантастичному м.Гамбург.

фАнатомічні скульптури були знайдені на сайтах, присвячених різним цікавим памятникам: http://paifo.ru та http://foretime.ru/

Якщо вам, любі фАнатоми, щось відомо про інші пам’ятники анатомічним об’єктам, ласкаво просимо, пишіть в коментарях!

Ейфелеве натхнення

Анатомічні обєкти часто надихають дизайнерів на створення оригінальних, і головне практичних предметів інтерєру, а то і цілих споруд. Класичний приклад використання специфіки будови тіла в архітектурі – Ейфелева вежа. Придивіться, її залізобетонні перекладини і дірчасті арки пан Ейфель явно підгледів, вивчаючи малюнки, що ілюстрували внутрішню структуру кістки з її трубчасто-арчастими трабекулами. Якраз в ті роки (1850) Германом вон Меєром була детально описана структура стегнових кісток, на головки яких припадає вага тіла. Він виявив, що перекладини в губчастій структурі кістки формуються саме в тих місцях, де потрібна  найбільша  опора. Інженер скористався цією стегновою підказкою і збудував найбільшу на той час в світі споруду, яка повністю змінила вигляд Парижу.

Подейкують, що далеко не всі парижани сприйняли залізну вежу, яка на їх думку зовсім не вписувалася в образ міста.Так, Гі де Мопасан, який був одним з активних критиків ейфелевої вежі, щодня обідав у ресторані, що знаходився на її першому поверсі. На питання, нащо він сюди приходить він відповідав, що це  єдине місце в Парижі, звідки її не було видно.

Між іншим, споруда, побудована за таким же “кістковим” принципом під керівництвом всесвітньо відомого інженера є і в Україні – це маяк Ейфеля, що освітлює морський шлях на мисі Джарилгач неподалік від Скадовська. Просто він не так добре пропіарений:-)