Self reflected brain

Анатомічні об’єкти давно стали частими гостями в арт-галереях, певно тому що митці намагаються передати красу внутрішнього світу через красу людського тіла. Проте цей проект вражає філігранною точністю, складністю і неймовірним сяйвом – розглядаючи зображення маєш відчуття, що торкнулася до дива. Насолоджуйтесь переглядом: автори Greg Dunn та Brian Edwards, виконували роботу з 2014 по 2016 рік. Зображення сагітального перерізу тонкого шару мозку, збільшено в 22 рази від реального розміру. Надскладна техніка, що включає комбінацію ручного малювання, даних нейроанатомії, алгоритмічної симуляції нейронних мереж, стратегічного дизайну світла та інкрустацію 1750 шматочків золотих листків.

Відео від авторів цього фантастичного проекту:

Self Reflected – A Look Inside Your Mind from Will Drinker on Vimeo.

 

Побачено тут.

Новорічне вітання

Дорогі мої фАнатоми, вітаю вас з Новим роком! Хай він буде мирним і принесе щастя і затишок у ваші серця, нові захоплюючі знання у ваш мозок. Хай ваші легені дихають чистим повітрям, а печінка успішно долає всі святкові виклики:-) Хай в цьому році ваші м’язи стануть сильнішими, а кістки – міцнішими. Нехай до шлунку потрапляє корисна і смачна їжа, нирки хай невтомно фільтрують і виводять все, що прийшло випадково або не згодиться. Нехай ваші аналізатори сприймають і кодують тільки гарне – і це неодмінно відобразиться у свідомих відчуттях прекрасного в нашому житті.

Трохи святкового анатомічного декору для справжніх поціновувачів:-)

Vanitas

Сьогодні трохи анатомічно-мистецької філософічної класики. Перше, що спадає на думку при згадці про анатомію у мистецтві – це похмурі середньовічні натюрморти з неодмінним атрибутом – черепом в центрі композиції - Vanitas. В перекладі з поважної латини Vanitas означає марнота. Натюрморти з черепами вперше зявились в 16 сторіччі на зворотах портретів, що символізували смертність людської натури  і протиставлялися живому стану моделі на звороті картини. Пізніше такі натюрморти “втікли” із реверсів і опанували власні полотна, розвинувшись в самостійний жанр. Особливого розквіту ванітас отримали в представників фламандської школи живопису. Зазвичай поряд з черепом зображували предмети, що так само символізували швидкоплинніcть та марність земного життя – зів’ялі квіти, годинники, мильні бульбашки, ноти, розбитий посуд та інші депресивні елементи.

 Окрім черепів на ванітас  можна зустріти інші кістки, зокрема стегнові, п’ясткові, інколи поряд з черепом елегантно розміщена окремо нижня щелепа. Прошу милуватися і думати про вічне…

Day of the Dead

Тепер я напевно знаю, куди і коли слід поїхати групі переконаних фАнатомів на канікули. Отже, якщо вам будуть пропонувати обрати собі маршрут для подорожі – наполягайте на Мексиці на початку листопада – клімат там субтропічний  - холодно не буде. А от вражень буде багато, це точно! Тому що 1-2 листопада в Мексиці з величезним розмахом і неймовірними декораціями відзначають День Мертвих. На відміну від традиційних поминальних днів, які відзначаються в Європі в ці дні, мексиканці саме святкують, вдягаючись у досить специфічні костюми скелетів, розфарбовуючи обличчя у черепи,  прикрашаючи будинки і вулиці ні на що не схожим декором – де головним персонажем є скелетоподібна тітонька на ім’я Катрін.

Традиції цього свята нараховують 3000 років, коли ацтеки святкували день богині Mictecacihuatl (не наважуся транскрибувати це ім’я українською), богиня смерті, що згідно легенд померла одразу після народження. Відтоді було прийнято в цей день вшановувати пам’ять усіх померлих родичів, вдягати на себе дерев’яні маски скелетів “калакас” і танцювати для тих самих померлих, щоб їм там було не сумно. У цей день печуть спеціальні печивка “цукрові черепи”, на яких пишуть глазуррю ім’я померлих і кладуть на спеціальні столи з почастунками для тих, хто відійшов. Звичайно ж, іспанські завойовники усіляко намагались знищити такий дивний для їх католицької свідомості ритуал, але, як і багато деінде (згадаємо нашу Коляду), їм вдалося лише асимілювати його з традиційним днем усіх святих і перенести на звичне для католиків 1 листопада. Спочатку ж це свято відзначали на початку серпня згідно ацтекського сонячного календаря. Цікаво, що поминальні вівтарі в Мексиці обов’язково прикрашають квітками, що символізують зв’язок поколінь, і головною ритуальною квіткою виступають такі звичні українському оку чорнобривці – народні ацтекські квіти, як виявилось. Отака фієста смерті, малята – є чому повчитись у доколумбової Америки:-)